1768 -1826 · Париж, Революція та імперія

Неокласичний малюнок, психологічна перспектива та громадські амбіції роблять Марі-Гілемін Бенуа головним портретистом Революції та Імперії.

Марі-Гілемін де Лавіль-Леру, відома як Марі-Гілемін Бенуа, народилася в Парижі в 1768 році і померла там в 1826 Вона вступила в майстерню Елізабет Віже Ле Брюн в 1781 році, потім приєдналася зі своєю сестрою Марі-Елізабет до вчення Жака-Луї Давид е подвійне навчання об'єднує елегантність мирського портрета з суворістю неокласичного малюнк еноіст виставлявся в Салоні 1791 року і дуже рано прагнув вийти за рамки декоративних сюжетів тоді взагалі зарезервованих для жіно евинність між пороком і чеснотою перевела цю амбіцію в моральну композицію великого стиль айвідоміша його робота, представлена на Салоні 1800 року під назвою "Портрет чорношкірої жінки" і сьогодні відома як Портрет Мадлен, поміщає сидячу, монументальну і уважну чорношкіру жінку в кодекси престижного портрет опрямий погляд, біла сукня, червоний пояс і світлий фон підтверджують як гідність моделі, так і віртуозність художника в контексті, позначеному скасуванням 1794 потім відновленням рабства в 1802 За Імперії Бенуа отримала замовлення на офіційні портрети і відкрила майстерню для жіно ісля 1815 вона поступово покинула свою кар'єру, щоб не скомпрометувати кар'єру свого чоловіка, який став державним радником під час Реставраці е повторне відкриття відновило художника, здатного вести переговори про інститути, політику та професійна автономі ідбірка "Марі-Гілемін Бенуа" особливо порівнює автопортрет, що копіює Велізарія, дитину та молоду жінку в пейзаж Його читання віддає перевагу композиції.

Бенуа використовує коди великого портрета, щоб зробити видимим те, що його час відкинув: незнижувану присутність, погляд і гідність.